Окунуться в бездонные выси
И парить в окружение звёзд...
Только небо и светлые мысли,
Бесконечные тысячи вёрст.
Прикоснуться ладонями к своду,
Ощутить неземное тепло,
Ощутить неземную свободу...
К ней всегда нас невольно влекло.
............Этих мыслей поток нескончаемый
............Умещается в несколько слов:
............Нас несет, перелетными стаями,
............В недра вечности Божья Любовь.
В расписных галактических кронах,
В суете отрешенных комет,
Затеряться с разбега, с разгона
На несметные тысячи лет.
Там поют вездесущие лиры
И восторженный Ангельский хор…
В этом неописуемом мире,
Где никто не бывал до сих пор.
............Этих мыслей поток нескончаемый
............Умещается в несколько фраз:
............Мы увенчаны вечностью пламенной,
............Непосредственно здесь и сейчас.
Это все непременно случится,
На просторах небесных аллей,
В день, когда Иисус обручится
С лучезарной Невестой Своей.
Это все обязательно будет,
Под восторги вселенских фанфар,
В час, когда Божья святость разбудит
В каждом сердце ответный пожар.
............Этих мыслей поток нескончаемый
............Умещается в несколько строк:
............В свете истины непререкаемой,
............Наша жизнь - это только пролог.
Александр С. Н.,
Вильнюс Литва
Родился в Литве в городе Вильнюсе, где живу и по сей день. Обращение к Господу произошло в 1995 году, в момент тяжелейшего жизненного кризиса и краха всех моих надежд. В Иисусе я обрел свободу и новую жизнь. Женат, имею дочку. Писать стал пробовать сравнительно недавно, по большей части псалмы и музыку к ним.
Мой канал на YouTube:
https://www.youtube.com/channel/UC3osqINgvPg2lK8xG_E-J2g/videos?sort=dd&view=0&shelf_id=0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
